Долі героїв Майдану: 

ландшафт пам'яті

   20 лютого в приміщенні Приютівської бібліотеки-філії вшанували Героїв Небесної Сотні, а саме проведено годину спомин: «Долі героїв Майдану: ландшафт пам'яті». Кожен з присутніх на цьому заході, а це були і дорослі і діти, читав чуттєві віршовані рядки присвячені «Героям Небесної Сотні». Також переглянули відео: «Реквієм за Небесною Сотнею», « Плине Кача по Тисині», «Мамо не плач я повернусь весною». Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі. Їх вчинки не будуть забуті ніколи. На книжковій виставці: «Герої не вмирають» присвяченій Героям Небесної були представлені книги в яких дуже зворушливо і чуттєво описує М.Матіос, маленькі історії українських родин, життя яких змінив Майдан, у своєму творі: «Приватний щоденник», збірник: «Майдан від першої особи» зі спогадами очевидців протестних акцій, що відбувалися з 21 листопада 2013 року по 22 лютого 2014 року і названі Революцією Гідності. Також учасники заходу долучилися до акції: «Ангели пам’яті», де символічні білі янголи були виготовлені гуртківцями, як згадка про тих, хто віддав життя за мирну Україну, також запалили свічку пам’яті.

Культура, економічний розвиток і діджитал-інновації... про великі плани новоствореної громади Сьогодні відбулася комунікативна зустріч у с. Приютовка Кіровоградської області в рамках проекту «Участь через залучення». Діалог «влада-громада» вдався, пропозиції розвитку території та покращення громадського життя зафіксовані.

   
   Афганська війна – це одна із сумних сторінок нашої історії. Саме про це розповідала дітям користувачам Приютівської бібліотеки-філії Н.Солдатенко завідувач бібліотеки. Маленьким чомучкам  було цікаво почути , хто такі воїни-афганці, кого захищали, де саме. Адже  дітям  також цікаво знати про історичні події в яких брали участь наші воїни. Що поряд з нами живуть герої, серед яких воїни - афганці. Також  бібліотекар  розповіла про воїнів-афганців , які проживають на території нашого селища і діти повинні ними гордитися та брати з них приклад.

Славетна історія мого краю

   «Славетна історія мого краю»,  під такою назвою разом з завідуючою Приютівської бібліотеки-філії Н.Солдатенко , здійснили краєзнавчу віртуальну подорож діти користувачі бібліотеки , впродовж якої отримали інформацію про Олександрійський цукровий завод, як один із провідних центрів сучасного індустріального туризму Кіровоградщини. Багата і цікава історія підприємства – це невід’ємна частка історії Олександрійщини.  Саме про це говориться в історичному нарисі: «Солодкий ювілей» І.Калієвського та О.Святець, який презентувала завідуюча бібліотеки. Також  переглянули відеоролик : «Нашого цукру побільшає»  автор В.Голобородько, фотовиставку про підприємство та з задоволенням діти розповідали чиї батьки працюють на підприємстві, та що вони знають про професію батьків.

Есе «Діти єднають Україну»

      Найдорожче особисто для мене – це Батьківщина. Це край в якому я народився, живу, де найкращі пісні, де своїм цвітом та спілими червоними кетягами чарує калина біля бабусиної  криниці, де квітне мальва в прабабусі під вікном, вишиті натрудженими бабусиними  руками  рушники , що прикрашають родинні портрети, а рідний дім – матуся й тато. А мова? Мова солов’їна. Мені дуже подобається  писати вірші, і наштовхнула мене на це моя бабуся, тому що в нашій родині дуже цінують родинні спогади, а вона в нас велика. Мабуть саме тому всі вірші, які я написав , про маму, про ордени,  які береже бабуся в старовинному комоді, родинні спогади про участь мого прапрадідуся, який захищав Вітчизну в Другій  світовій війні , про те як довго родина шукала безвісти пропавшого  батька, але не судилося зустрітися з живим.                
  У вірші « Я маленький українець» мені дуже хотілося висловити якнайбільшу любов до України , шанобливе ставлення до Батьківщини, моїх батьків.

Я маленький українець

Я маленький українець

Я люблю свою Вкраїну

І простори неозорі

І поля наші чудові

Моря , річки та ставки,

Дорогі мої батьки,

Теж шанують Україну .

Рідну нашу Батьківщину.

  

   Подорожуючи влітку столицею України – Києвом, я відвідав всі музеї, побував на Майдані Незалежності та проходив по Алеї Героїв Небесної Сотні, біля пам’ятника « Батьківщина – Мати», який розташований у Києві на території  Національного  музею  історії  України у Другій світовій війні. Мені було  дуже цікаво дізнатися про минуле моєї рідної Батьківщини.  Й хоча я ще не дорослий , та на мою думку, українці є патріотами своєї Батьківщини. В усі часи наш народ захищав Вітчизну і по цей день захищає. А яке буде майбутнє нашої країни , це залежить від кожного з нас , і ми повинні про неї дбати , любити , захищати.

     На мою думку, якщо міцна родина, в якій є Велетенське Дерево Роду і свій маленький листочок на цьому дереві має кожен член родини, де цікавляться історією свого роду і країни в якій ми живемо , то буде міцна і держава.  Тому я бачу мирне, щасливе майбутнє нашої країни .

Відомості про автора :

Заіченко Яніслав Сергійович

11 років

Цукрозаводський НВК «ЦХЕТУМ»

Читач Приютівської бібліотеки-філії