Віртуальна книжкова виставка: «Цей цікавий світ тварин…»

Усі різні, усі рівні. Про це знають, здавалося б, і діти, і дорослі. Знають, але чомусь дуже часто забувають. Так само забувають і те, що, крім людей, на планеті повно інших повноправних мешканців, які часто-густо страждають і потерпають через нашу необережність, необізнаність і байдужість. Аби бодай трошечки відновити справедливість, пропоную переглянути віртуальну виставку найцікавіших дитячих книжок, здатних не просто відчинити двері до таємничого й дивовижного світу природи та розповісти про тварин, але й переконати у тому, що усі вони – великі та маленькі, повзкі та слизькі, волохаті та хвостаті, вухаті та зубаті – заслуговують на нашу любов та повагу, а деякі з них буквально потребують допомоги.

  

СВЯТО ВЕЛИКОДНЯ. НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ

       Приютівська бібліотека-філія запропонувала увазі користувачів, віртуальну виставку: «СВЯТО ВЕЛИКОДНЯ. НАРОДНІ ТРАДИЦІЇ».         Це  і  книжкові видання, які допоможуть підготуватися до найвеличнішого свята – Христового Воскресення, а також розкажуть про його релігійний сенс, символіку, українські звичаї та обряди, пов’язані з Великоднім циклом. За допомогою цих книг ви дізнаєтеся, як традиційно в Україні готувалися до Великого посту і як саме постили, які особливості великопісних та пасхальних богослужінь.  А ще зможете навчитися великодніх пісень, веснянок та віршів і розписати писанку, приготувати смачні святкові страви, та довідатися багато іншого. А вишивка, вона прийшла до нас із сивої давнини. Вона прикрашає рушники, скатертини, сорочки, обруси. Вишиті писанки — це подвійний обереговий символ, що поєднує в собі українську писанку (символ сонця і життя). Предки передали нам своє чудове ремесло. Воно є окрасою багатьох наших оберегів. Вишивка – це духовний символ українського народу, рідного краю, батьківської оселі, тепла материнських рук.

  Сподіваюсь, що ця віртуальна виставка  стане  у пригоді всім кому цікаво знати звичаї українського народу.

#Я бібліотекар (челендж)

Легенда про бібліотекаря.

    Було у батька три сини. Перед смертю він подарував кожному по книзі і звелів розпорядитися подарунком як хто захоче і, розпорядившись, посадити на могилі батька по жолудю.

   Поховали батька. Як він сказав, так і зробили. Старший син продав свою книгу і купив щось потрібне для господарства. Середній поставив на видне місце,як пам'ять про батька. А молодший взяв свою книгу і пішов до людей. Куди б він не заходив, в кожній хаті давав почитати батькову книгу або читав і розповідав сам. І люди були дуже вдячні юнакові, годували його, давали притулок на ніч. А коли бували у його селі, то обов’язково відвідували могилу його батька і дякували за хорошого сина, який за допомогою розумної книги подарував їм багато гарних думок і зробив добрішими їхні серця.

    Пройшов час. Жолудь старшого сина згнив і пропав,середнього сина – дав кволий росток, який пожовтів і засох. А з жолудя молодшого сина почав рости молодий дубок, який перегнав берізки і сосни, пішов угору, розкинув назустріч небу і хмарам свої могутні гілки.

      Багато весен і зим сплило по річці часу. Люди забули імена синів того батька. Але мудре насіння знань з мудрої батьківської книги дало міцні ростки. Ті знання передавалися з покоління в покоління, збагачувалися новими. Давно змінилося одне покоління іншим і тільки вічнозеленим залишається той дуб.

    Така легенда - легенда про юнака-бібліотекаря, який приніс людям знання. Його справа стала безсмертною.

Хочеться,  щоб кожен , хто читає це, задумався над тим, яку роль в його житті відіграла – Книга! Бібліотека! Бібліотекар!

#Бібліотечна музична вітальня: «Пісня батьківського краю»

   Із прапрадідівських часів до нас прийшли пісні… Багато століть лунають вони над нашою землею, як живий голос далеких предків. Скільки пісенних скарбів зберегла пам’ять українського народу, пронесла їх через криваві січі, життєві завірюхи. Здається, що всю щедрість обдарування, всю красу і благородство душі, всю ніжність і ласку, весь високий і гордий політ думки виражає саме пісня.    

     Народні пісні володіють чудовою здатністю полонити людські серця, підносити настрій, окрилювати бажання, надихати у праці, овіювати радістю відпочинок, розраджувати в горі, тамувати душевні болі, множити сили в боротьбі. Без народної пісні взагалі немислиме повнокровне духовне життя трудової людини. До пісні звертаються колективно і поодинці, і в будень, і в свято, старі й молоді. Звертаються при найрізноманітніших життєвих нагодах і душевних зворушеннях.

   Сила пісні – невичерпна. Ще древні елліни створили надзвичайної поетичності міф про співака Орфея, який своїми піснями приборкував диких звірів, змушував рухатись дерева і скелі. Про силу пісні можна сказати й легендою нашого народу про живу воду, котра дарує людям безсмертя. Пісні і є та жива вода.

   Тож запрошую Вас шановні друзі у Приютівську бібліотечну музичну вітальню з вокальним колективом : «Надія», Цукрозаводського Будинку культури.

Почуйте жінку коли та мовчить…

(презентація книг Н.Гузнак)

   Просто випадково звела мене доля з поетесою Наталією Гузнак, нашою. землячкою, жителькою Долинської, Олександрійського району. Вона підійшла до мене першою, так як ій потрібна була моя допомога. Це була привітна жінка, з впевненим, доброзичливим поглядом. Перше про , що я подумала в цей час: «Звідкіль ця жінка знає, що я працюю з книгами, в бібліотеці. Чому саме до мене?». Тільки потім я зрозуміла , що доля мені посилає добрих, працьовитих , талановитих та з відкритою душею людей. Наталя  повідала мені, що пише вірші, що це її покликання, та запропонувала напам’ять  дві  збірки віршів. Через короткий період часу я отримала посилку, в якій були книги: «Співає і плаче душа материнська» та «Дивачка».

  «Співає і плаче душа материнська» - друга збірка віршів Наталії  Гузнак , в якій філософські роздуми, любов до життя і рідної землі, тривога за власних дітей і болючі переживання трагічних подій в Україні і надія…Надія на мирне і щасливе майбутнє в нашій державі.

«Дивачка»: саме з такою красномовною назвою була третя  збірка  Наталії  Гузнак, яку вона мені подарувала. В основу якої лягли багато віршів про самого автора , її бунтарський дух, стійку громадську позицію і непримиримість з несправедливістю цього світу. Багато віршів присвячених подіям, які відбуваються в Україні останнім часом. У них біль жінки, матері за скалічені долі і втрачені життя молодих українців, які платять величезну ціну за свободу і мир в Україні. Не чужа поетесі і фантазія, яка барвистою ниткою заплелася у її віршах, мабуть саме тому збірка отримала таку назву: «Дивачка».

Серце жіноче мріє, страждає,

Спокій у ньому так мало бува.

Та від тривоги воно калатає,

Рідше від щастя у грудях співа.

    Наталія, як і всі жінки має родину, два сина та донечку. Як  і в кожної  людини, в Наталії є прагнення показати у віршах, що не зважаючи на труднощі, щоб у її житті знайшла реалізацію віща трійця – Віра, Надія і Любов.

Хочу я сонця, спокою хочу!

Радості більше в хату мою!

Наче молитву щиру шепочу!

Доле пошли мені ласку твою!

   Хоч і кажуть мудрі люди, що Надія це - обруч, який не дає лопнути серцю, Віра , це - оазис , якого ніколи не досягне караван мислення, а Любов є – єдине почуття яке не виносить, ні минулого, ні майбутнього, але без них в житті не обійтися.

   Прочитавши ці книги, я рекомендую Вам почитати їх при нагоді також.

Як говорив Михайло Черниш, керівник колишньої літературної студії : «Струмок», членом  якої  в дитинстві була і Наталія Гузнак: «Почуйте цю жінку, сприйміть і оцініть її спів, розділіть її материнський спів, розділіть її материнський плач з загиблими майданівцями, бійцями що захищають на Сході нашу Україну. І це буде найвища оцінка творчості долинчанки Наталії Валеріївни Гузнак, підтримки її у житті, як поета , людини і матері».

   Особисто я, дякую долю за те, що подарувала мені знайомство з Наталією Гузнак , з її творчістю, яка надихає мене рухатися не дивлячись ні нащо вперед, не озираючись назад.

 Читайте твори Наталії Гузнак!

ТРАДИЦІЇ ТА ЗВИЧАЇ — СКАРБ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ

   Кожна нація, кожен народ має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.
  Але звичаї — це не відокремлене явище в житті народу, це — втілені в рух і дію світовідчуття, світосприймання та взаємини між окремими людьми. А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духову культуру даного народу, що в свою чергу впливає на процес постання народної творчости. Саме тому народна творчість нерозривно зв’язана зі звичаями народу.
  Звичаї народу — це ті прикмети, по яких розпізнається народ не тільки в сучасному, а і в його історичному минулому.

 «Героїзм захисників Крут у поезії»

   До Дня пам’яті героїв Крут в приміщенні Приютівської бібліотеки-філії відбулася година поезії : «Героїзм захисників Крут у поезії» під час якої було проведено історичні паралелі між подіями початку 1918 року та реаліями сьогоднішнього дня, коли Україна знову змушена виборювати та захищати свою незалежність. Присутні мали змогу переглянути відео: «Недооцінений урок історії», «Понад Крутами », «Балада про Крути», прочитали твори пам’яті героїв, один з них «Пам’яті тридцяти» П.Тичини.  Під кінець заходу присутні вшанували пам'ять загиблих хвилиною мовчання.

«Лунай величне наше слово»

   До Міжнародного дня рідної мови в  Приютівській бібліотеці – філії проведено мовознавчий турнір: «Лунай величне наше слово», до якого долучилися учні 6 класу Цукрозаводського ЗЗСО І-ІІІ ступенів ЗПО . Організовано  книжкову виставку на тему: «Мова – це душі джерело», на які були представлені книги : Гриценко Т.Б. «Українська мова та культура мовлення» в якій подано матеріал про українську мову, її значення в житті суспільства, функції мови, а також про традиційні і сучасні теорії щодо походження української мови. Потелло Н.Я. «Українська мова і ділове мовлення» та інші.

   «Книгоманія 2020»

У бібліотеці був проведений І етап Всеукраїнського Конкурсу дитячого читання « Книгоманія 2020», серед учнів 6-7 класів. В якому взяли участь 10 учасників . Перемогу здобули, Дуднік А 6 клас та Дей В. 7 клас , учні Цукрозаводського ЗЗСО І-ІІІ ступенів

«Березневий Першоцвіт»

   Підсніжник або як їх ще називають в народі першоцвіт— символ надії. Згідно з однією старовинною легендою, коли перші люди були вигнані з раю, на землі йшов сніг і було холодно. Єва дуже змерзла. Щоб її утішити, надати надії на кращі часи, декілька сніжинок перетворилися у ніжні квіти підсніжника -провісника весни. Багато поетів присвятили йому натхненні рядки. На честь першоцвіту влаштовують свята і гуляння. Ця рослина в пошані в багатьох народів, і у кожного про неї своя легенда. Греки вважали, що першоцвіт здатний зціляти від усіх недугів і називали його "квіткою дванадцяти богів". На Русі першоцвіт любовно називали баранчиками. Був навіть такий звичай: кидати зірвані баранчики під ноги і топтати - на довголіття. У англійців першоцвіт улюблена квітка. Його вирощують у садах і на городах, беруть з собою в мандрівки, дарують коханим. За англійськими переказами, в первоцвіті ховаються гноми, і, якщо весною вийти на галявину, то можна почути, як із квітів доноситься хор ніжних голосів. Не змінилося ставлення до першоцвіту і в наші дні. Саме в переддень свята Весни, «Березневий Першоцвіт» зібрав талановитих, співучих, веселих учасників а саме: вокальні колективи «Надія», «Березівчанка», «Криниченька, А.Недвига, Ю.Гарасюта, Є.Жеревчук  до участі з якими долучилася і Приютівська бібліотека-філія. Звучала українська пісня, весела та лірична, гуморески. Але тема була одна: ЖІНКА.

 Участь в челенджі #Читаємо Кобзаря!.

  

#Ліні_Костенко_90

   19 березня День народження святкувала  душа української поезії - Ліна Костенко.

Її слово надихає та окрилює. А головне - об'єднує нас навколо спільних цінностей та української ідеї.

#Ліні_Костенко_90 , під такою назвою взяли участь у челенджі,  який доповнили  два відеоролики які презентувала в соціальних мережах, під час яких прозвучав вірш Л.Костенко : «Про мрії».

"Книга - мудрість віків"

Книги - кораблі думки, мандрують по хвилях часу й обережно несуть свій дорогоцінний вантаж від покоління до покоління.

(Ф. Бекон)

Книга - це могутня зброя. Розумна, натхненна Книга нерідко вирішує долю людини.

(В. О. Сухомлинський)

Тоді коли авторське право є інструментом власності, права і ключовою галуззю права інтелектуальної власності; воно призначене захищати зовнішню форму вираження об'єкта, тобто їхнє «матеріальне втілення».

Більша частина людського знання в усіх галузях існує лише на папері, в книгах, - цій паперовій пам'яті людства... Тому лише зібрання книг, бібліотека є єдиною надією і не знищуваною пам'яттю людського роду...

(А. Шопенгауер)

Книжкова виставка до Всеукраїнського дня книги та авторського права: «Книга-мудрість віків».

 «У нашій пам’яті вони назавжди залишились»

   З метою вшанування  Героїв Небесної Сотні, Приютівська-бібліотека філія підготувала та провела  в приміщенні Цукрозаводського Будинку культури , патріотичну годину: «У нашій пам’яті вони назавжди залишились» . Під мелодію: «Пливе Кача по Тисині» розпочала захід завідувач Приютівської бібліотеки-філії Н.Солдатенко у виконанні якої прозвучали поезія присвячена подіям на Євромайдані та Героям Небесної Сотні. Затамувавши подих, присутні на заході  переглянули відеоролики: «Мамо не плач...», «На варті неба », «Реквієм за Небесною Сотнею», «Небесну Сотню Господи прийми!». Також звучали патріотичні пісні: «Я не хочу війни» С. Арендаренко, «Тримайтеся разом» вокальний колектив «Надія». Оформлена виставка-вшанування Героїв Небесної Сотні «Вічна слава Героям Небесної Сотні». Серед героїв Небесної Сотні є і наш земляк з Кіровоградщини, Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка»(посмертно) Віктор Чміленко, який поклав своє життя за Україну. Бібліотекар підготувала книжкову виставку на якій були представлені книги: «Приватний щоденник. Майдан. Війна.» М. Матіос, «Майдан від першої особи. 45 історій Революції гідності» Ковтунович Т. та іінші. Присутні також вшанували Героїв, хвилиною мовчання та передали по залу з рук в руки запалену лампадку, щоб кожен з присутніх торкнувся пам’яттю цього вогню - частинки вічного

   На заході також був присутній голова Приютівської селищної ради А.Коломійцев, який в свою чергу поділився про події на Майдані та відмітив, що ми маємо бути гідними Героїв Небесної Сотні, які змінили хід історії нашої держави. 

«Романсу світлі почуття»

  Магічне звучання  романсу зібрало і об’єднало талановитих, творчих дітей  та викладачів Приютівської філії Новопразької ДМШ, жителів селища Приютівка, працівників Приютівської бібліотеки-філії та Цукрозаводського Будинку культури у музичній  вітальні: «Романсу світлі почуття».

   Романс…Вічно юний, непідвладний часові, й разом з тим мудрий, як сама вічність, й чарівно-незбагненний, як саме життя…У чому таїна твоя романсе? Чи не в тому, що, напам’ять знаючи кожний рядочок твій, ми знову й знову  прагнемо почути тебе і тим самим долучитися до вічності і твоїм словом і твоїм акордом. Тому й не дивно, що присутні в залі Цукрозаводського Будинку культури прийшли на побачення з романсом.

   Обмінюючись враженнями, учасники цього чарівного мистецького дійства залишаючи гостинну будівлю Цукрозаводського Будинку культури - завідуюча Г. Замараєва, де завдяки викладачам Приютівської філії Новопразької ДМШ В. Драгомировій, О. Михайловій, Е.Ткачевій,  І. Шульзі та завідуючій Приютівської бібліотеки-філії Н.Солдатенко мали змогу насолодитися виконавською майстерністю учнів Приютівської філії Новопразької ДМШ та познайомитися з життям та творчістю видатних композиторів М. Глінка, М. Лисенко, В. Косенко, Я. Степовий, І. Францескевич завдяки інформації , яку надала завідувач бібліотеки-філії , (твори яких звучали у виконанні учнів).

А романс продовжує жити в струні гітарній, в клавіші роялю, і в романтичному рядку, й в серцях усіх, небайдужих до таїн мистецтва…

 «В моєму серці Україна»
В приміщенні Приютівської бібліотеки-філії до Дня Соборності України, проведено історичну годину: «В моєму серці Україна». На заході були присутні учні 5 та 7 класів Цукрозаводського ЗЗСО І-ІІІ ступенів ЗПО, вчителі, працівники Цукрозаводського Будинку культури. Увазі присутніх працівники бібліотеки запропонували: відео: «Акт Злуки: відтворення історичної правди», розповіли легенду про Україну, провели інтелектуальне змагання для тих, хто насамперед любить Україну, відчуває себе  українцем і хоче перевірити й поповнити свої знання про її історію, географію, народні звичаї, традиції та  літературу. Під кінець заходу розгорнули полотнище прапора України, яке об’єднало усіх присутніх, на знак єдності і неподільності українського народу.