Свіча пам’яті
Кожен народ має свої традиції,
історію, пам’ять. Минуло багато років від часу тієї страшної трагедії
Голодомору 1932-1933 років. Ця тема не може бути байдужою для кожного з нас. Кажуть, що час лікує душевні рани.
Але рану в серціУкраїни, пов’язану з Голодомором 1932-1933 років, загоїти неможливо.
Вона завжди нагадуватиме про те, як у людей відбирали хліб, забирали все, чим можна
було підтримувати життя. Цими словами розпочала годину пам’яті:
«Свіча пам’яті», завідуюча Приютівської бібліотеки-філії
Н.Солдатенко, та навела приклади свідчень людей , які пережили голод. Розповідь
про голодомор продовжила К.Бацман, Г.Замараєва та І.Шульга ознайомили дітей з
історією про три колоски, а Е.Ткачева, А.Партем та В.Падалиця повідали родинні
історії про голодомор,які передаються від покоління до покоління. Також
присутні на заході переглянули слайдову презентацію в супроводі пісні О.Білозір
«Свіча». Запалили свічу пам’яті, переглянули книжкову виставку : «Чорні
сторінки історії», та вшанували пам'ять хвилиною мовчання.
Запалила свічку, запалила,
Щоби більше лихо не ходило,
Хай
палаєсвічка світлом білим,
Щоб
в бабусі серце
не боліло…
Щоби більше не прийшло те горе,
Хай
горять свічки
Голодомору.
Чуєш
– душі аж до неба кличуть!
Хай
горять вогненні білі свічі!