Свіча пам’яті

      Кожен народ має свої традиції, історію, пам’ять. Минуло багато років від часу тієї страшної трагедії Голодомору 1932-1933 років. Ця тема не може бути байдужою для кожного з нас. Кажуть, що час лікує душевні рани. Але рану в серціУкраїни, пов’язану з Голодомором 1932-1933 років, загоїти неможливо. Вона завжди нагадуватиме про те, як у людей відбирали хліб, забирали все, чим можна було підтримувати життя. Цими словами розпочала годину пам’яті: «Свіча пам’яті»,  завідуюча Приютівської бібліотеки-філії Н.Солдатенко, та навела приклади свідчень людей , які пережили голод. Розповідь про голодомор продовжила К.Бацман, Г.Замараєва та І.Шульга ознайомили дітей з історією про три колоски, а Е.Ткачева, А.Партем та В.Падалиця повідали родинні історії про голодомор,які передаються від покоління до покоління. Також присутні на заході переглянули слайдову презентацію в супроводі пісні О.Білозір «Свіча». Запалили свічу пам’яті, переглянули книжкову виставку : «Чорні сторінки історії», та вшанували пам'ять хвилиною мовчання.

Запалила свічку, запалила,

Щоби більше лихо не ходило,

Хай палаєсвічка світлом білим,

Щоб в бабусі серце не боліло…

Щоби більше не прийшло те горе,

Хай горять свічки Голодомору.

Чуєш – душі аж до неба кличуть!

Хай горять вогненні білі свічі!